ЦИФРОВЕ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Проблема. Цифрова трансформація вітчизняних підприємств – процес неоднозначний за результативністю та непростий в управлінні. Цифрові технології здатні змінювати рівень конкурентоспроможності підприємств, продуктивності праці, ефективності управління бізнес-процесами. Однак, як і будь-який інструмент, вони не гарантують високих результатів без правильної стратегії інноваційного розвитку та виважених управлінських рішень. У цьому контексті класичний підхід до управління втрачає актуальність і поступається місцем принципам цифрового управління.

Мета. Метою дослідження є обґрунтування необхідності та визначення перспектив розвитку цифрового управління в умовах інноваційного підприємства. Гіпотеза дослідження полягає у тому, що в умовах сьогодення відбувається концептуальна трансформація класичної парадигми управління.

Результати. Стаття присвячена питанням цифрового управління в умовах інноваційного розвитку підприємств. Розглядаються проблеми менеджменту в умовах «цифрової економіки», напрями розвитку для їх усунення. Запропоноване нове розуміння сутності категорії «цифрове управління». Визначена роль менеджерів у структурі цифрового управління та викладено основі вимоги. Наголошується на необхідності та доцільності введення точних (розрахункових) методів роботи менеджерів, створення та розвитку параметричної моделі соціальної системи, що функціонує в активному середовищі для створення відповідних інструментів та методик.

Наукова новизна. Сформована система цифрових компетенцій у менеджерів підприємства в контексті його інноваційного розвитку. Розроблена структурна модель цифрової трансформації інноваційного підприємства. Розвинуте методичне підґрунтя цифрового управління підприємств на основі людино-центристського підходу.

Висновки. Цифрова трансформація вітчизняних підприємств є процесом неоднозначним за результативністю та непростим в управлінні. Цифрова трансформація повинна мати неперервний характер, зумовлений швидкістю зміни цифрових технологій, і здійснюватися з урахуванням ретельного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. Без урахування актуальних цифрових трендів, які активно поширюються серед підприємств, вибір технологій неможливий. При цьому слід прогнозувати, які з цифрових продуктів матимуть довгостроковий ефект і виявляться корисними для підприємства з урахуванням особливостей внутрішнього середовища та системи менеджменту, а які є лише короткостроковими трендами. На рівні окремих підприємств і менеджменту діяльності виявлено переваги цифровізації: усунення посередників (продаж товарів/послуг за допомогою інтернет-ресурсів); оптимізація витрат на пошук інформації, ідентифікацію і вимір транзакційних витрат, витрат на просування товарів і послуг, витрат на заключення і ведення переговорів тощо; прискорення всіх бізнес-процесів; зменшення терміну виготовлення продукції, підвищення її якості та функціонування підприємства загалом.

Процеси платформізації формують розвиток бізнес-моделі конкретного суб’єкта господарювання. Керівництво підприємства має розуміти проблему швидкої зміни цифрових процесів щодо утримання об'єктів та суб'єктів у цифровій системі для необхідності забезпечення безперервної роботи з корелювання окремих елементів бізнес-моделей, а також у разі потреби повномасштабно реконструювати екосистему загалом. На цій основі можна забезпечувати стабільну та прогресивну еволюцію у випадках входження нових цифрових контрагентів або технологічних нововведень, що дасть змогу забезпечити більш високий рівень конкурентоспроможності підприємства.

Цифрові технології здатні змінювати рівень конкурентоспроможності підприємств, продуктивності праці, ефективності управління бізнес-процесами. Однак, як і будь-який інструмент, вони не гарантують високих результатів без правильної стратегії інноваційного розвитку та виважених управлінських рішень. У цьому контексті класичний підхід до управління втрачає актуальність і поступається місцем принципам цифрового управління. За цих умов підприємства, які впровадили цифрове управління, є більш динамічними. Крім того, такі підприємства добре підготовлені до змін і самонавчання. Цифрове управління змінює бізнес-процеси, підприємства та роль менеджерів. У цьому контексті від менеджерів вимагається вміння працювати з цифровими технологіями, аналізувати великі обсяги даних, впроваджувати інновації та розробляти стратегії в умовах динамічного середовища. За використання цифрового менеджменту є можливим комплексне відстеження бізнесу та підвищення ефективності управлінських рішень; впізнаваність бренду, оскільки розширюється географія присутності підприємства; покращення взаємодії з клієнтами; зростання економічної ефективності в порівнянні з традиційною формою управління; відображення ключових індикаторів ефективності та, як наслідок, забезпечення додаткових конкурентних переваг підприємства.

Людський капітал є ключовим елементом для успішного цифрового управління, оскільки знання, навички, досвід і розумові здібності працівників впливають на цифровий розвиток підприємства або цілої країни. Стратегія розвитку Індустрії 4.0, ймовірно, найближчим часом перейде до вдосконаленої версії цієї стратегії – Індустрії 5.0, що посилить людиноцентричний підхід у всіх сферах життя, оскільки не всі процеси можна роботизувати, і саме люди відіграватимуть ключову роль у переході від цифрової до віртуальної економіки.

Висновки та рекомендації дослідження служать основою для подальших науково-теоретичних і прикладних розробок в контексті побудови організаційно-економічного механізму забезпечення ефективного використання інтелектуального потенціалу вітчизняних промислових підприємств в умовах становлення економіки, заснованої на знаннях.