АДАПТИВНИЙ ЗЕМЛЕУСТРІЙ В УМОВАХ БЕЗПЕКОВИХ РИЗИКІВ

Анотація

Проблема. Раціональне землекористування означає максимальне залучення до господарського обігу всіх земель та ефективне використання їх за основним призначенням, створення найбільш сприятливих умов для високої продуктивності сільськогосподарських угідь та одержання максимальної кількості продукції з одиниці площі з найменшими затратами праці та коштів. Для України характерний надзвичайно високий рівень освоєння земельного фонду та розораності сільськогосподарських угідь. Структурна незбалансованість земельного фонду погіршує ефективність використання та охорони земель. Сільськогосподарська освоєність землі перевищує екологічно обґрунтовані норми.

Метою статті є розкриття специфіки системи адаптивного землеустрою в умовах ризиків безпеки.

Результати. Економічна вигода від використання в сільськогосподарському виробництві продукції хімічної промисловості не вичерпує всіх аргументів на користь зменшення темпів хімізації. Існує низка важливих факторів, які визначають межі розповсюдження та використання хімічних речовин. Застосування великих доз добрив погіршує якість сільськогосподарської продукції та підземних вод, призводить до забруднення прилеглих річок та водойм. Застосування мінеральних добрив дозволило певною мірою підвищити врожайність сільськогосподарських культур, але подальше збільшення їх доз не сприяло її зростанню, що пов’язано зі зменшенням запасів гумусу в ґрунті. Збільшення врожайності неможливо досягнути без удосконалення технології внесення добрив. Особливо небезпечним є неправильне або надмірне використання пестицидів. Причому деякі з них трансформуються, тобто виникають нові токсичні речовини (вторинне отруєння).

У міру погіршення умов через забруднення повітря та випадання опадів активізуються процеси ерозії ґрунту. Значним є забруднення ґрунтів викидами автотранспорту, які містять велику кількість важких металів. Встановлено, що концентрація свинцю в 1 кг ґрунту вздовж траси з пропускною здатністю 1650 автомобілів на годину на одну смугу становить до 50 мг при нормі 12-14 мг. В умовах помірного клімату поблизу джерел забруднення врожайність зерна знижується на 20-30%, буряків - на 35%, квасолі - на 40%, 63 картоплі - на 47%.

Доведено, що хімізація – не єдиний засіб інтенсифікації сільського господарства. Важливим елементом інтегрованого захисту рослин є біологічний метод, що включає використання комах і ентомофагів, які штучно розмножуються в лабораторних умовах і на біофабриках, а також мікробіологічних препаратів промислового і господарського виробництва. Україна серйозно відстає від світової науки в розвитку біологічних методів.

Наукова новизна. Удосконалено теоретичні підходи до розробки й економічного обґрунтування ефективності використання біологічних методів раціонального землеробства. Одним зі шляхів підвищення ефективності захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів та зменшення забруднення навколишнього середовища пестицидами є використання засобів, створених на основі біологічно активних речовин. Ці речовини є регуляторами росту, розвитку, розмноження та поведінки живих організмів. Органічне та біологічне землеробство значно скорочує використання сторонніх хімічних факторів, залучених до сільськогосподарського виробництва, на основі обмеження використання хімічно синтезованих добрив, пестицидів і фармацевтичних препаратів.

Висновки. Найважливішим аспектом у впровадженні технологій органічного землеробства є збереження та підвищення родючості ґрунту. До заходів, які забезпечують досягнення поставленої мети, належать такі: обов'язкове нормативне використання пару в сівозмінах; оптимізація розміщення сільськогосподарських культур у межах кожного підприємства; комплексне відтворення та підтримка єдиної системи полезахисних лісових смуг як найважливішого засобу стабілізації агроландшафтів та закріплення меж полів сівозмін; приведення водоохоронних і полезахисних лісів до оптимальних нормативів; застосування контурно-меліоративної системи землекористування, яка передбачає оптимізацію природних агроландшафтів; комплексне впровадження прийомів мінімізації обробітку ґрунту, впровадження широкозахватних ґрунтообробних знарядь, застосування технології прямого посіву; припинення необґрунтованого розширення площ посівів соняшнику з метою покращення фітосанітарного стану полів шляхом впровадження альтернативних олійних культур – ріпаку, сої, гірчиці, льону, сорго тощо; використання місцевої сировини, що сприяє підвищенню родючості ґрунтів, зокрема фосфоритів, сапропелів, цеолітів, фекалій, фосфатшлаків, глауконітів тощо; відновлення хімічної меліорації з використанням місцевих родовищ вапняку, крейди, мергелю, гіпсу тощо; використання переваг біологізації землеробства за рахунок розширення посівів багаторічних трав, сільськогосподарських культур на зелене добриво та впровадження бактеріальних препаратів; високоефективне використання наявних ресурсів органічних добрив, наприклад, гною, торфу, торфогнойових компостів, пташиного посліду, сапропелю, органічних відходів переробки сільськогосподарської продукції.