ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ЗМІНИ ПІДХОДІВ ДО ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Ігор ЗАБАЖАН

Анотація

Досліджено європейський досвід впровадження децентралізації та змін підходів до формування організації місцевого самоврядування. Децентралізація визначається як процес перерозподілу функцій, повноважень та людських ресурсів від центрального управління і включає два адміністративно-політичні аспекти та два рівні: регіональний (влада передається з центрального міста в інші регіони) та функціональний (влада та прийняття рішень передається від центральних адміністративних органів до органів місцевого самоврядування або їх виконавчих органів. Визначено, що італійська та іспанська моделі децентралізації передбачають формування трирівневої системи місцевого самоврядування із наділенням органів першого рівня законодавчими повноваженнями, повністю виборний характер публічної виконавчої влади на місцях та її незалежність від органів публічної влади загальнодержавного рівня. В Іспанії така модель діє і на муніципальному рівні. Але на державному рівні адміністративні функції належать не лише органам місцевого самоврядування, а й місцевим адміністративним органам, а на муніципальному рівні реалізація державної політики у сфері охорони правопорядку та громадської безпеки покладається на центральний уряд, а не на муніципальні органи. Французька модель децентралізації публічної влади передбачає передачу державної влади органам місцевого самоврядування та контроль за ними з боку судової та адміністративної влади, призначення адміністративних органів представницькими органами місцевого самоврядування, об'єднання кількох громад нижчого рівня (комун) в єдину організацію з більшими повноваженнями, ніж комуни мали до об'єднання, а також передачу повноважень органам місцевого самоврядування. Польський досвід адміністративної децентралізації включає злиття вищих адміністративних одиниць (повітів воєводств), утворення нових одиниць (гмін) з передачею їм більшої частини повноважень місцевої адміністрації, а також уніфікацію виборів і призначень до виконавчих органів місцевого самоврядування.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Розділ
Статті

Посилання

Hlyzner, S. V. (2019). The concept, types, and causes of decentralization in Ukraine. Politykus, 1, 36–40. (in Ukr.)

Hrobova, V. P. (2015). Legal status and powers of local self-government bodies in Italy: Prospects for Ukraine. Law and Society, 3(4), 3–8. (in Ukr.)

Zaitseva, M. (2022). Decentralization of public authority in Ukraine in the context of European integration processes. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: International Relations, 2(56), 37–40. (in Ukr.)

Kasych, A. O., & Petrushko, A. S. (2017). Management of decentralization processes: Foreign experience and strategic tasks for Ukraine. Economy and Society, 13, 71–77. (in Ukr.)

Kosach, I. A., & Kulyk, O. S. (2021). Decentralization in Ukraine: Trends and problematic aspects. Problems of Modern Transformations. Series: Law, Public Administration and Administration, 2. https://reicst.com.ua/pmtl/article/view/issue_2_2021_13/issue_2_2021_13 (in Ukr.)

Kurilov, Yu. Yu. (2018). Decentralization of power in Spain: Self-government, regionalization, and taxes. Scientific Notes of V. I. Vernadsky Taurida National University. Series: Public Administration, 29(68), 5, 120–129. (in Ukr.)

Lazor, O. D., & Shelepnytska, I. P. (2007). The institution of municipal self-government in Italy: Organizational and legal aspect. State and Regions, 1, 82–88. (in Ukr.)

Melnyk, Ya. V. (2020). Foreign models and experience of decentralization of public administration. Scientific Notes of V. I. Vernadsky Taurida National University. Series: Public Administration, 31(70), 3, 155–163. (in Ukr.)