СТАЛІСТЬ ПРОЄКТІВ ТА СТАЛЕ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ ПІД ЧАС КРИЗИ: ДОСЛІДЖЕННЯ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

Проблема. Дослідження сталості проєктів під час кризи, зокрема російсько-української війни, є критично важливим для адаптації системи управління проєктами до складних. невизначених ситуацій, що дозволяє зрозуміти вплив війни на сталість проєктів, виявити виклики та можливості для розробки, реалізації спеціалізованих управлінських моделей у зонах конфлікту. Це дослідження сприятиме розвитку етичних практик управління проєктами, акцентуючи увагу на добробуті громад та довкілля під час криз, підтримуючи розвиток знань у галузі менеджменту, сприяючи інноваціям та спрямовуючи майбутні дослідження на вирішення проблем сталого управління проєктами в умовах геополітичних конфліктів.

Мета: аналіз впливу російсько-української війни на сталість проєктів та стале управління проєктами в теоретичному, внутрішньому та зовнішньому вимірах.

Основні результати дослідження. У теоретичному вимірі впливу російсько-української війни на сталість проєктів та стале управління проєктами доведено, що військові конфлікти призводять до глибинних змін сутності концепції сталості в різних вимірах – в навколишньому середовищі (руйнування, забруднення, хімічні та безпекові ризики тощо), в соціальному вимірі (непропорційний вплив на вразливі групи населення, переміщення та порушення спільнот; довгостроковий вплив на громади), економічному ефекті (дефіцит ресурсів та економічна нестабільність; пошкодження та реконструкція інфраструктури; комунікаційні виклики; втрата культурної спадщини), в інституційному контексті (трансформація управління та порушення верховенства права; регуляторні та правові виклики; необхідність міжнародної співпраці та дипломатії заради миру); у безпеці та захисту прав людини; у гуманітарних проблемах (гуманітарна криза; реагування на гуманітарну кризу; захист та підтримка вразливих груп населення). Отже, контекст війни створює складні виклики для сталого розвитку, що вимагає застосування багатовимірного підходу, який відповідає на нагальні потреби, закладаючи основу для довгострокового відновлення, стабільності та розвитку. З теоретичної точки зору, сталість проєкту в умовах воєнних дій вимагає застосування проактивного та адаптивного підходів, що передбачають акцентування на управлінні ризиками, гнучкості, а також забезпеченні безпеки та добробуту всіх стейкхолдерів.

У внутрішньому вимірі впливу російсько-української війни акцентовано увагу на складному контексті щодо забезпечення сталості проєктів внаслідок масштабних руйнувань та гуманітарної кризи. Ескалація конфлікту у 2022 році призвела до вимушеного переміщення мільйонів українців та руйнування критичної інфраструктури. Гуманітарна ситуація погіршилася в 2023 році через обстріли цивільної інфраструктури та інциденти, такі, наприклад, як руйнування Каховської ГЕС. Війна завдала значної шкоди економіці України, посиливши бідність та залежність від донорської допомоги. Екологічні ризики та радіоактивна небезпека, особливо на Запорізькій АЕС, створюють загрозу масштабних катастроф. Отже, автори зазначають про необхідність дослідження забезпечення сталості гуманітарної складової під час криз та її інтеграцію зі зусиллями всіх стейкхолдерів, що сприятиме в цілому сталому розвитку громад.

Вплив російсько-української війни у зовнішньому вимірі на глобальну сталість визначено через Цілі сталого розвитку (ЦСР2, ЦСР6-8, ЦСР10, ЦСР13-17) та можливості/загрози щодо їх реалізації. Ще одним із ризиків є те, що сучасний глобальний порядок характеризується складною геополітичною фрагментацією, що проявляється у багатополярності політичних та економічних вимірів, на тлі триполярного (США, ЄС та Китай) військового домінування. Тектонічні зрушення, такі як російсько-українська війна та конкуренція між Китаєм і США, створюють значні виклики для компаній, особливо у контексті управління проєктами в глобальному вимірі. Необхідність детального аналізу та пом'якшення геополітичних ризиків стає ключовим завданням для керівників проєктів в умовах зростаючої невизначеності. Отже, ефективне управління проєктами в умовах складної геополітичної обстановки вимагає дотримання ряду ключових принципів, а саме: налагодження співпраці з місцевими та міжнародними партнерами, дотримання правових та етичних норм, а також забезпечення безпеки та добробуту всіх стейкхолдерів. Ці фактори є визначальними для успішної реалізації проєктів в умовах невизначеності та ризиків. Авторками доведено, що війна не лише впливає на українські проєкти, але й на український суспільно-політичний ландшафт, в якому ці проєкти реалізуються. Однак для міжнародного співтовариства наслідки війни відображаються саме в змісті проєктів, а не в масштабах їхнього впливу. Тобто сталість українських проєктів в умовах російської війни передбачає нівелювання унікальних викликів, що виникають внаслідок триваючого конфлікту.

Майбутнє зростання та стабільність України залежать від вирішення проблем у її довгострокових планах відновлення, які в першу чергу передбачають підтримку країни в таких конкретних сферах, як: перехід від героїзму та виживання до довгострокової стратегії; підтримка суб'єктності України та інвестування в розвиток, а не в допомогу; розбудова потенціалу для діалогу та управління різноманітністю, коли зусилля України з повоєнного відновлення слід оцінювати через чотири ключові фільтри: пріоритетність розбудови довіри, врахування різноманітних точок зору стейкхолдерів та цільових груп, забезпечення прозорості та чіткої комунікації, посилення потенціалу для діалогу та співпраці між стейкхолдерами.

Наукова новизна результатів дослідження: авторками запропоновано комплексну дослідницьку програму для вирішення проблеми складності сталого управління проєктами в кризових умовах з врахуванням унікальних впливів, пов’язаних із російсько-українською війною та доведено, що традиційне розуміння сталості трансформується у новий підхід – «сталість у воєнний час». Дослідницями наголошено на необхідності трансформації системи управління проєктами в умовах кризи, зокрема у воєнний час, що передбачає адаптацію: управлінських практик до викликів російсько-української війни; рамок сталості в межах цих практик для більш глибшого розуміння впливу проєктів на українські громади та суспільство в цілому. Також в статті запропоновано інтегрований підхід до сталих проєктів у воєнний час, що дозволяє збалансувати нагальні потреби з довгостроковими цілями розвитку, а саме: необхідність міждисциплінарної та міжсекторальної стратегії для розробки та реалізації проєктів; поглиблення співпраці з науковцями, неурядовими організаціями на різних рівнях, професійними мережами, постраждалими громадами та іншими ключовими зацікавленими сторонами.

Висновки та конкретні пропозиції авторів. Теоретичний вимір дослідження підкреслив контекстно-залежний характер сталості у зонах воєнних дій, що вимагає застосування вдосконалених моделей для кількісного оцінювання рівня сталості в проєктах. Екологічні, соціальні, економічні, інституційні, безпекові та гуманітарні аспекти розглянуто у внутрішньому та зовнішньому вимірах війни. Проаналізовано комплексний вплив війни на населення, інфраструктуру та глобальну сталість, завдяки чому обґрунтовано необхідність застосування інтегрованих підходів та принципів адаптивності у підтримці проєктів в умовах воєнного конфлікту. Унікальні виклики сталого управління проєктами під час війни вимагають розробки комплексної концепції сталості, а принципи сталого повоєнного відновлення є підґрунтям для розробки та реалізації довгострокових стратегій, підтримки суб’єктності та розбудови потенціалу для діалогу.